Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2;

Верховної Ради України - Селіванова А.О., Шумар В.Ю, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

2 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, у якому з урахуванням заяв про зміну та уточнення позовних вимог просила: залучити до участі у справі як співвідповідача Апарат Верховної Ради України; визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України та Апарату Верховної Ради України щодо нездійснення обов'язкового державного страхування життя та здоров'я народних депутатів у 2013 році, зокрема народного депутата ОСОБА_6; стягнути із Апарату Верховної Ради України на користь позивача 2 525 400 грн заподіяної шкоди та понесених нею судових витрат.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що Верховна Рада України та Апарат Верховної Ради України порушили її право на отримання страхового відшкодування внаслідок смерті її чоловіка - народного депутата України ОСОБА_6, оскільки на порушення вимог статті 30 Закону України від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ «Про статус народного депутата України» (далі - Закон № 2790-ХІІ) Апарат Верховної Ради України не уклав з ним договір страхування у 2013 році в порядку, встановленому Умовами обов'язкового державного страхування життя і здоров'я народних депутатів України та порядку виплати їм і членам їх сімей страхових сум, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1993 року № 969 (далі - Умови страхування).

Вищий адміністративний суд України постановою від 18 грудня 2014 року відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати цю постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання бездіяльності Верховної Ради України стосовно нездійснення обов'язкового державного страхування життя і здоров'я народних депутатів України у 2013 році. Просить прийняти нове судове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо нездійснення обов'язкового державного страхування життя і здоров'я народних депутатів України у 2013 році, стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, в решті постанову залишити без змін.

Перевіривши наведені у заяві доводи, підтримані представником позивача, та заперечення представників відповідача, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Вищий адміністративний суд України установив, що 18 березня та 1 квітня 2014 року позивач звернулася до Верховної Ради України із заявами про виплату страхових сум у зв'язку зі смертю її чоловіка - народного депутата України VІІ скликання ОСОБА_6 - або надання необхідної інформації та документів для відповідного звернення до страхової компанії.

1 квітня 2014 року Голова Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України надав позивачеві відповідь про те, що її звернення направлено за призначенням Управлінню справами Апарату Верховної Ради України, оскільки в зазначеному Комітеті така інформація відсутня.

9 квітня 2014 року керівник Апарату Верховної Ради України листом за № 15/60-11 (64626) повідомив ОСОБА_1 про те, що виплатити страхові відшкодування у зв'язку зі смертю її чоловіка - народного депутата України ОСОБА_6 - немає можливості, оскільки Законом України від 6 грудня 2012 року № 5515-VІ «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (далі - Закон № 5515-VІ) бюджетні призначення на обов'язкове державне страхування життя і здоров'я народного депутата не було передбачено.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог та залучення до участі у справі співвідповідача, Вищий адміністративний суд України ухвалив рішення від 18 грудня 2014 року, яким заяву позивачки задовольнив частково, відмовивши у залученні до участі у справі як співвідповідача Апарату Верховної Ради України, оскільки він є окремим суб'єктом владних повноважень та його не можна ототожнювати з Верховною Радою України як колегіальним органом, тобто є неналежним суб'єктом, а Вищий адміністративний суд України не наділений повноваженнями щодо розгляду інших категорій справ та інших позовних вимог і позбавлений можливості розгляду по першій інстанції справ, не зазначених у статті 1711 КАС.

Постановою від 18 грудня 2014 року Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів. Своє рішення суд обґрунтував тим, що до повноважень Верховної Ради України не належить укладання договорів на закупівлю послуг з обов'язкового страхування життя і здоров'я народних депутатів України.

Статтею 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Глава 6 цього Кодексу виокремлює види адміністративних спорів, вирішення яких потребує спеціального, виключного врегулювання нормами процесуального права.

До таких, зокрема, віднесені публічно-правові спори, звернені до Верховної Ради України, Президента України щодо оскарження на предмет законності (крім конституційності) постанов, указів, дій чи бездіяльності, які розглядаються Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції (стаття 1711 КАС).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Верховної Ради України визначені статтями 85, 87, 89 Конституції України. Так, відповідно до Основного Закону Верховна Рада України, зокрема, вносить зміни до Конституції України, призначає всеукраїнський референдум, приймає закони, постанови та інші акти, визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, затверджує Державний бюджет України.

Відповідно до статті 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Відповідно до статті 7 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI, організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради.

Апарат Верховної Ради діє на основі Положення про Апарат Верховної Ради України.

Розділом І Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 31 травня 2000 року № 459 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що Апарат Верховної Ради України є органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України. Апарат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до статті 30 Закону № 2790-ХІІ (яка була чинною на час виникнення спірних відносин) та пункту 1 Умов страхування життя і здоров'я народного депутата України підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок бюджетних призначень, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, на суму його десятирічного грошового утримання.

Народні депутати України вважаються застрахованими на випадок загибелі (смерті) або втрати працездатності в період строку повноважень, а також після припинення повноважень на випадок насильницької смерті, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, вчиненого щодо народних депутатів у зв'язку з їх попередньою депутатською діяльністю.

Пунктом 2 Умов страхування передбачено, що обов'язкове державне страхування життя і здоров'я народних депутатів України здійснюється страховиком, який одержав відповідну ліцензію в Нацкомфінпослуг.

Страхові платежі за обов'язковим державним страхуванням життя і здоров'я народних депутатів України, включаючи витрати страховика на його здійснення, в розмірі, що не перевищує 6 відсотків загальної суми таких платежів, перераховуються Управлінням справами Апарату Верховної Ради України на окремий рахунок страховика, з яким укладено договір страхування.

Крім того, відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними Законом № 5515-VI, був затверджений Апарат Верховної Ради України, який уповноважений забезпечувати діяльність Верховної Ради України.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що Конституція України та жоден інший нормативно-правовий акт не передбачають повноваження Верховної Ради України здійснювати обов'язкове державне страхування життя і здоров'я народних депутатів України та укладати договори страхування.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що Верховна Рада України при розгляді звернення позивача діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2014 року, а отже, у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», частиною шостою статті 1711 та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький